Олег МУСІЙ: «МАЛО ЛЮДЕЙ ВИТРИМУЮТЬ ВИПРОБУВАННЯ ВЛАДОЮ І ГРІШМИ»

[ 05 липня 2017 | Категорія: Публiкацiя в ЗМI ]

Напередодні Дня Конституції  України Олег Мусій провів  прийом виборців у Сокалі.  Він також  завітав  у редакцію «Голос з-над Бугу». Під час зустрічі народний обранець розповів про роботу у парламенті,  які  з  поданих ним  законопроекти уже  прийняті   та  над якими працює,  висловив своє бачення політичної ситуації  в Україні та громадянську позицію з життєво важливих  питань.  Опісля відповів на запитання журналістів.  

 

- Олеже  Степановичу,  напередодні  у парламенті був прийнятий законопроект, який,  як говорять, має  стати  базовою основою  реформи в медицині. Розкажіть, будь ласка, що це за законопроект і чому уряд  так хоче нав’язати?

- Цей законопроект  був прийнятий у маніпуляційний спосіб і лише з п’ятого разу. Щоб це відбулося, проголосували навіть четверо народних депутатів, які не були присутні на засіданні. Проте він вважається легітимним. На превеликий жаль, керівництво Верховної Ради, яке має дбати про дотримання законності  і служити  людям, служить певним “божкам” чи лідерам певних політичних сил.  І це сумно. Адже всі ми сподівалися,  що влада, яка прийшла після Майдану,  мала б відстоювати його ідеали. Це стосується, безумовно, і реформи охорони здоров’я. А то під красивою назвою “Реформа охорони здоров’я” Кабмін намагається проштовхнути те, що немає жодного відношення до реформи. Законопроект “Про фінансові гарантії надання медичної допомоги”, який, на мою думку,  не дає  жодних гарантій, а порушує статтю 49 Конституції України, в якій  чітко вказано, що в закладах охорони здоров’я комунальної державної власності медична допомога громадянам надається безоплатно. Вона не є безкоштовною, бо хтось мусить платити. Але питання в тому, хто буде платити за неї: держава виділятиме кошти з бюджету, чи їх покриватиме фонд медичного страхування. Щоб не було як є сьогодні: пацієнти самі  доплачують з власної кишені. Те що запропонував уряд, змінює лише назву, а не механізм. Пропонують створити монопольний орган, який називається Національна служба здоров’я. Він контролюватиме якість надання медичних послуг та платитиме медустановам за наданні медичні послуги. До того ж,  розроблятиме тарифи на медичні послуги, встановлюватиме ціни на них та укладатиме контракти з керівниками медичних закладів і т. д. І це нонсенс, бо таких аналогів за кордоном не існує. 

Для чого створювати щось нове, коли вже є Міністерство охорони здоров’я? Це чергова афера уряду, яка до нічого доброго не призведе. Поспіхом робити реформування у медичній галузі не можна. Ми вже маємо гіркий  приклад  територіально-адміністративної реформи, яка не відбулася й досі, хоча триває два роки. На плечі місцевих органів влади лягло фінансування комунальних видатків на охорону здоров’я, що є абсолютно неприйнятним з моєї точки зору. Відтак у вартість медичної послуги входить і перебування пацієнта в лікарні, яке має бути уніфіковано для всіх по вартості.  Намагаються забрати з місця й субвенції, які надаються на охорону здоров’я,  на верхи, під якийсь центральний орган. Тим самим влада хоче перекласти на місцеві органи влади відповідальність за сплановане нею закриття закладів охорони здоров’я: лікарень, поліклінік, амбулаторій, відповідне скорочення персоналу. Мовляв, якщо ви не можете утримувати такі заклади – закривайте, а ми тут  ні при чому.  Така ж тенденція простежується у всіх галузях і у сферах управління теперішньої влади. Зокрема у вугільній. По землі така ж афера. Це є ознакою олігархічного управління.  

- Як фахівець у цій справі, ви не змогли б  залишитись осторонь і  подали свій альтернативний законопроект? Розкажіть суть. Чи  підтримав його профільний комітет?

-  З гіркого досвіду знаю, що  писані  тексти і  те, що Уряд декларує на засіданнях, - це абсолютно різні речі. Детально вивчив запропонований ними законопроект і єдиний з депутатів подав альтернативний законопроект, який унеможливлює створення цього єдиного  корупційного органу. Він не забирає кошти з місцевого бюджету, не порушує Конституції України, базується на всіх напрацюваннях профільного комітету,  моїх особистих пропозиціях щодо побудови  нової системи  охорони здоров’я в Україні.

Натомість Президент, голова Верховної Ради, прем’єр-міністр не бачать   цих напрацювань. Намагаються зманіпулювати регламентом і законопроекти щодо реформи охорони здоров’я маніпуляційним шляхом скеровують у  комітет  соціальної політики, а не в комітет охорони здоров’я і активно «просувають» свій законопроект. Хіба це не нонсенс?!

На щастя, депутати  це зрозуміли і рекомендували голові Верховної Ради, щоб в другому читанні цей законопроект був переданий у наш профільний комітет, і він прислухався. За регламентом ми маємо два тижні на внесення поправок. Я підготував сорок правок, які профільний комітет розгляне на засіданні.

Мене турбує ця поспішність, яка не дає можливості  належно опрацювати такий важливий законопроект. Окрім того, потрібно опрацювати й другий законопроект без якого не може працювати перший - це внесення змін до Бюджетного кодексу. Якщо щодо першого відбулося  псевдоголосування, то другий взагалі відхилили. Тому шансів на швидке ухвалення псевдо-реформи немає. Депутати-фахівці у цій галузі, які входять у профільну комісію, намагаються зробити законопроект, який би не суперечив чинному законодавству і  був корисним для людей. Ми наполягаємо на затвердженні системного бачення, яке вже написане і підтримане комітетом.  Але якщо нема політичної волі, то ми хоча б не дамо зруйнувати теперішню систему охорони здоров’я вщент, бо куди ще гірше.  Це дно.

 -  А в. о. міністра охорони  здоров’я України приходить на засідання профільного комітету Верховної  Ради?

 - Ні. Крім того, вона ігнорує народних депутатів і  вже три місяці  не  бере участі в жодному засіданні комітету, не відповідає на запитання депутатів,  ображається і демонстративно йде звідти. Мало того, займає цю посаду  нелегітимно. Ось уже десять місяців п. Супрун -  в. о. міністра охорони здоров’я. За українським законодавством  бути в. о. можна максимум три місяці. Це свідчить про повну безвідповідальність, бо вона не відповідає ні за що. І не має підтримки і довіри серед депутатів Верховної Ради, через що її й не затверджують на цій посаді.   

 - З чого, на вашу думку, має розпочатися реформа в охороні здоров’я?

- У медичній галузі реформа потрібна, але така, яка буде скерована на покращення  надання медичних послуг і зробить їх доступнішими, зберігатиме життя і здоров’я українців, а не руйнуватиме все, що залишилося.

Для цього має бути довіра суспільства до влади та фахівці, які її запропоновали. А цього, на жаль, нема. Бо для чого руйнувати все одразу? Простіше і логічніше спочатку налагодити ефективну роботу екстерної служби медичної допомоги, щоб жителі віддалених населених пунктів були впевнені, що у разі потреби до них за двадцять хвилин приїде «швидка», яка оперативно надасть кваліфіковану медичну допомогу і врятує їм життя. Тут почали реформування, але до кінця не довели. Та у нас  нема добрих доріг,  належно обладнаних  спеціальних медичних автомобілів, підготованих  фахівців  та  диспетчерської служби, яка б з допомогою GPC- навігатора знала, де знаходиться найближча “швидка”, і могла скерувати  бригаду медиків до потерпілого.  

Зараз цього немає. Через що й стався трагічний випадок у моєму рідному селі Переспа, де померла семимісячна дитина, бо «швидка» приїхала на виклик лише через дві години. Це не лізе ні у ніякі рамки. Про яку реформу можна говорити, якщо замість двадцяти хвилин, передбачених всіма нормативами, “швидка” їде дві години. Налагодьте спершу цю ланку, щоб вона запрацювала, а тоді беріться за іншу.

У цілому світі 80 відсотків медичних послуг надається на первинному рівні. На жаль, у нас нема належно налагодженої роботи первинної медичної ланки - сімейної медицини. Державі потрібно тридцять тисяч сімейних лікарів, а сьогодні є лише 14000 таких спеціалістів. Працюють лише сім тисяч.  Щоб підготувати сімейного лікаря треба десять років. Звідки пані Супрун і Гройсман візьмуть ще 20 тисяч лікарів, коли таких фахівців фізично не існує? То може спочатку варто підготувати їх, відкрити і оснасти сучасним медичним обладнанням амбулаторії сімейної медицини, забезпечити їх всім необхідним? Люди звикнуть, що не їздитимуть в лікарні чи поліклініки, а ходитимуть до свого сімейного лікаря. Реформу реально впровадити за 3-5 років. Лише тоді можна братися за вторинну медичну допомогу - лікарні. Дійсно така кількість їх не потрібна. Але не маючи альтернативи, люди вимушені йти туди. Зараз не  можна, не  створивши нічого на заміну,  забрати останнє. Це злочин.

 - Тож ви вважаєте, що реформа у галузі медицини  швидко і безболісно не відбудеться?

- Як уже говорив, вона відбудеться тільки тоді, коли буде ухвалено  комплексний пакет комітетських законопроектів. Якщо Верховна Рада цю реформу затвердить, то у нас буде шанс за 3-5 років побудувати  європейську систему охорони здоров’я. В іншому випадку відбудеться розкрадання залишків коштів в охороні здоров’я. У цілому світі існує передоплата медичних послуг, яка називається - перспективна оплата. За ці кошти медичні заклади купують необхідні медикаменти, обладнання,  і можуть надати невідкладну якісну медичну допомогу пацієнтам.  А потім звітують куди були використані кошти. Урядовий проект пропонує платити після і не відомо як лікарні виживатимуть у цей час.  

- Нині багато розмов щодо створення медичних госпітальних округів. Як вважаєте, їх  потрібно створювати?

- Це ще одна профанація і маніпуляція. Насправді ідея створення  госпітальних округів дуже правильна. І в перспективі до них дійдуть. Але дійдуть тоді, коли йтиметься про створення лікарні інтенсивної терапії.  Поки що таких в Україні немає. Це медичний заклад, куди “швидка” привозить хворих, де є всі спеціалісти. Уявіть, якщо б до Червонограда був автобан і туди реально було дістатися за сім хвилин. Яка різниця куди везти пацієнта: до Червонограда чи до Сокаля? Тому спочатку потрібно налагодити ефективну роботу екстерної медичної допомоги, відкрити амбулаторії сімейної медицини, де люди зможуть отримати більшість медичних послуг. Вони звикнуть, що лікар є біля них і працює цілодобово. Потрібно щоб була інфраструктура, побудувати лікарні інтенсивної терапії. Натомість сьогодні намагаються побудувати щось нове, вщент руйнуючи старе. За задумом реформаторів у повіті функціонуватиме госпітальний округ.  Проте  освітній округ,  головні офіси  МВС,  суд і прокуратура станом на сьогодні уже перенесли  в Жовкву, Радехів, Червоноград... Важко знайти логіку в таких діях. Якщо ви хочете створити повіт чи госпітальний округ, то замикайте всю інфраструктуру  в одному місці. А може спершу мали б спитати людей, як вони хочуть об’єднатися територіально в громадах, а потім створювати госпітальний округ? Медичні заклади, які залишаться, можуть перепрофілюватися в лікарні планового лікування, реабілітаційні центри, хоспіси... Тоді б не відбулося скорочення персоналу, а люди змогли отримати клаліфіковану медичну допомогу добрих спеціалістів, які мають значно більший досвід. На жаль, у владі панує тотальний  непрофіналізм, є багато різних спеціалістів, навіть з-за кордону. У нас то проросійська, то проамериканська чи ще якась там влада, лише не проукраїнська... Через що маємо, те що маємо.

 - Ваша позиція не до вподоби владі. Чи відчуваєте якісь утиски з її боку?

- Так. Але це не може мене зламати, як і мою позицію.  Єдине прикро, що через мої погляди та чітку позицію у багатьох питаннях, потерпають мешканці виборчого округу.  Бо щоб приборкати норовливого нардепа,  не виділяють кошти на округ. Це не я, а люди -  мешканці  цієї  території,  не отримали їх. Я відкрито запитав у прем’єр-міністра під час години запитань до уряду, для чого у державі поділили українців на сорти. Їхні “папередники” робили це на картинках, а теперішня влада робить реально. І підтвердження цьому факти: народні депутати, які «кнопко тиснуть», голосують за антилюдські та антиконституційні закони (з «Народного фронту» чи  Блоку Петра Порошенка), отримали  кошти на округ, а ті, хто має принципову позицію і відстоює інтереси людей  - ні. Це спроба змусити депутатів голосувати «так як треба». Тоді мій округ отримає дивіденди -  5 мільйонів гривень. Я вважаю, що продаватися за  тридцять срібляників  нижче моєї гідності. І на такі маніпуляції не піду, а буду тиснути публічно на уряд, щоб він не диференціював і не ділив  своїх громадян на білих і чорних.

-  Виходить, що тиснуть на  весь Сокальський район, бо спершу виділяють кошти на дороги, 42 мільйони, а тендери не проводять... Ті гроші не можна використати і вони назад повертаються у державний бюджет. Чому ведеться така політика?

- Це питання до влади, яка поділила українців на сорти. Вважаю, це неприйнятним. Якщо інші депутати готові продатися, то нехай виборці зроблять висновки. Якщо люди хочуть голосувати за гречку  чи кошти Москви, Америки чи когось іншого. Тож нехай роблять висновки: хто їм потрібний – ті, хто відстоюють інтереси України чи  їм до душі “тушки”, які продаються за якісь преференції.  І нема на це ради. Або робити чергове повстання, або далі животіти...

 - Однак це не є  кошти для депутата Мусія, а кошти для людей та розвитку територій…

-  Мало того, це кошти державного бюджету, а не окремого політика чи політичної сили. Вони передбаченні на економічний розвиток усіх виборчих округів держави.  Я виконав усі формальні процедури: зібрав заявки на місці - в Сокалі, Червонограді, Добротворі, Кам’янеччині. Два місяці тому подав їх у відповідні інстанції, вмовляв не робити такої диференціації між громадянами. З іншого боку – це доказ того, як наша влада поважає народ. Проте, я все ще сподіваюся, що ці кошти виділять на округ.  І  за них відремонтують дитячі садочки, школи, народні доми.

- Однією з наболілих проблем для Сокальщини є терикон, який є маленькою міною повільної дії і впливає на екологічну ситуацію на наших теренах.  Яка зараз  там ситуація?

 - Як не дивно, тут є певні досягнення. Кошти, які були виділені, використають з користю. Львівське підприємство виграло тендер і отримало 8,5 мільйонів гривень, розпочало рекультивацію за технологією гасіння. Я був на териконі, він ще палає. Тут працює техніка. Для того, щоб його ефективно загасити і застосувати технологію глини з піском, яка унеможливить доступ кисню, потрібно змінити кут нахилу  складування породи.  Це роблять старою породою.  Підрядник обіцяє до кінця липня загасити терикон. Тримаю це на контролі і не дам можливості в черговий раз обманути  людей і використати бюджетні кошти. Це є реальна екологічна катастрофа. 100 тисяч людей, які живуть поруч,  хворіють та мають усі медичні показники в 1,5 до 2 разів гірші, ніж  мешканці інших населених пунктів.  Крім того тут і вода  непридатна для пиття,  як і у навколишніх населених пунктах, зокрема, смт. Гірник та м.  Соснівка. Це є великою проблемою. Уряд поклав на голову Львівської  ОДА Олега Синютку  персональну відповідальність за гасіння терикону. 

- Що буде з Львівською вугільною компанією, яка належить Наталії  Королевській?

- Є рішення суду про розірвання угоди Фонду державного майна на продаж акцій, яке зараз оскаржують у Вищому господарському суді України. Думаю, що у них немає жодних шансів, оскільки вони насправді  вкрали частину вугільної компанії. І вона буде повернута в державну власність як цілісний майновий комплекс та передана в ДП «Львіввугілля». І це було б правильно. 

Вугілля, яке видобувають на шахтах Сокальсько-Волинського вугільного басейну, мусить пройти через збагачувальну фабрику. І це би був логічний ланцюжок, який колись намагалися розірвати і не розірвали: видобутку вугілля - збагачення - спалювання на Добротвірській і Бурштинській ТЕЦах. Порушено питання і щодо законності  «прихватизації» Добротвірської ТЕЦ та дотримання умов угоди.  Сподіваємося, що все це буде повернуте у державну власність, і знайдуться ефективні керівники, налагодять належним чином  виробництво.

- Яким Ви бачите майбутнє вугільних копалень: це приватні чи державні підприємства?

- Для мене немає значення чи це приватні чи державні підприємства, якщо вони цілісний майновий комплекс. Якщо приватизовують тільки одну шахту, то я категорично проти приватизації одної чи двох шахт.  Якщо прийде інвестор, який  візьме всі шість шахт разом з ДП «Львіввугілля», та збагачувальну фабрику  та зробить замкнутий цикл – інша справа. Гарантуватиме, що не скорочуватиме робочі місця, вчасно виплачуватиме заробітну плату вугільникам та  оновить матеріально-технічну базу.  Однак впевнений, що можна ефективно управляти і державним підприємством ДП «Львіввугілля». Для цього потрібний мудрий керівник.  Одного з таких знаю – це теперішній генеральний директор  ДП «Львіввугілля» Андрій  Дяченко, якому притаманний  державницький підхід до будь-якої справи.   Він розробив план розвитку Львівсько-Волинського вугільного басейну. Це конкретний план дій як наростити виробництво вугілля, створити   нові робочі місця на шахті «Любельська», як добути нові пласти та реанімувати старі копальні.  Вважаю, що все залежить від  персональної відповідальності керівників, котрі або відстоюють державні інтереси або інтереси власної  кишені.   

  - На сесії Сокальської районної ради прийнято рішення про виділення коштів на реструктуризацію приміщень колишньої  шахти  «Візейська».  Чому не можна використати ці приміщення для  громади і відкрити там якесь  підприємство?

 - Це черговий приклад  безгосподарності.  А чому не  добудовати  шахту і придумати якесь інше застосування цим приміщенням? Зрозуміло, все впирається у кошти та інвестиції, однак є такі проекти, які приносять прибуток через 3-5 років. Тож навіщо нищити те, що створювалося  багатолітньою  працею сотень людей. Може варто  придумати щось таке, щоб воно ще служило людям та території.

- Чи буде  на Вашу думку знято мораторій на продаж землі?

 - Я думаю, що ні. Не вірю, що теперішній склад Верховної Ради прийме таке кардинальне рішення.  

- А яка ваша позиція з цього питання?

 - Я категорично проти продажу землі. Нині в Україні 80 відсотків  населення знаходиться за межею бідності, яке не має навіть за що купити собі хліба. Їм зараз не до землі. Вони будуть згодні продати земельний пай не по ринковій вартості, а за копійки, щоб лише  прогодувати себе.  Зате її можуть і хочуть  скупити за безцінь олігархічні клани чи транснаціональні аграрні компанії. Хіба це державницький підхід?!  Вже й так до частини водоймищ не можна підійти, бо вони у приватній власності певних осіб.  Невже ви хочете, щоб таке трапилось із землею. Ми ще не готові до цього. Спершу потрібно, щоб держава подбала, її громадяни стали заможними і покращили свій добробут. Для цього їй потрібно розвинути промисловість, сільське господарство, створити нові робочі місця.  Щоб  українці  мали де заробити не менше, як у наших східних сусідів  - від 500 до тисячі  євро. Лише тоді можна поставити питання про продаж землі.  Однак, на мою думку,  це питання потрібно ще добре вивчити. Наприклад, у Канаді 80 відсотків землі перебуває в  державній власності. Чому ми маємо йти американським  шляхом, де вся земля приватна, а державної немає. У цій державі громадяни мають можливість добре заробляти, там дотація по безробіттю  - 1500 доларів, а дохід лікаря від 200 тисяч до мільйона доларів в рік. Не може бути,  щоб частина землі була в  ринку, а інша -  ні. Такого не буває.  Це маніпуляції. Так само як і заяви Уряду про чесні пенсію, зарплату. А чому  українці не отримують чесної заробітної плати?!  Зате у нас тарифи  на  воду і  газ -  європейські.  Може чесно було б коли у нас все було європейське. Як за таких умов вижити пересічному українцеві?! Він ледве зводить кінці з кінцями. Хіба він може купити землю,  на якій працювала його родина з діда-прадіда? Ні.

- Ви вже скористалися безвізом?

 - Ні.  У всіх народних депутатів  дипломатичні паспорти.

-  Що він  дає Україні і українцями?

- Це європейський шлях України. Це психологічно і ментально найбільше правильне рішення уряду, бо саме відмова уряду Януковича йти  європейським шляхом спричинила до того, що студенти вийшли  з акцією протесту на Майдан. Вважаю, що в України нема перспективи без Європи. За це  віддала своє  життя  Небесна Сотні.

 -  Наболілою темою сьогодення є питання львівського сміття. Чому склалася така ситуація з його вивезенням? Чому ніхто не підтримує мера Львова Садового?

- У Верховній Раді є фракція мера Львова Садового. Якщо він безгосподарний і не зміг побудувати за десять років сміттєпереробний завод, який би переробляв сміття, то, напевно, такий мер не потрібний Львову. Потрібна людина, яка зможе побудувати такий завод. Чомусь  Червоноградський міський голова вирішив це питання з 100 відсотковою  іноземною інвестицією. То чомусь нова людина за рік може це вирішити, а видатна, велика робить політичні шоу. Категорично не поділяю  позицію мера Львова. Його виправдання щодо того, що не можна побудувати завод, про якісь там блокади, про небажання допомогти львів’янам. А що ти, добрий чоловіче, робив 11 років?!  Це  ж не 11 місяців, і не рік.  Візьми приклад з інших людей. Один з народних депутатів у Верховній Раді назвав  у своєму виступі мера Львова  на прізвисько «Доля». Не потрібно вимагати долю від всього. Треба дбати про місто, не можна бути  зажерливим, робити бізнес  на смітті. Адже  у місто Лева приїжджало 40 інвесторів і їм було відмовлено. Тож потрібно подивитися у дзеркало і взяти на себе відповідальність. Якщо ти не можеш, то може час піти і дати іншим можливість попрацювати. Побудь в опозиції, доведи, що ти кращий.  А не так я тримаюся, а навколо мене одні вороги.

- Минулого тижня у двох населених пунктах Сокальщини відбулися громадські слухання, на яких велась мова про  будівництво сміттєпереробного заводу. Однак мешканці  категорично відмовляються від цього.

- І правильно роблять. Навіщо у Сокаль, Тартаків чи деінде  возити  львівське сміття, коли вже вирішили будувати у Червонограді сміттєпереробний завод, який працюватиме на ньому. Вірю, що меру Червонограда  вдасться реалізувати цей інвестиційний проект.  На наших теренах нема ніякої інфраструктури, доріг, не відомо, яка буде технологія. Це намагання продати кота в мішку.  До того ж існують певні  корупційні схеми вивезення сміття зі Львова на інші полігони. Наприклад, його мають вивезти у Дніпро,  на що їм виділяють кошти з міського бюджету.  Вночі, чи  самого ранку вивозять сміття подалі від людського ока  у ліси, поблизу  віддалених  населених пунктів Львівщини, а  гроші  кладуть собі у кишені.  За них можна побудувати п’ять заводів. У скандинавських країнах сміттєпереробні заводи ефективно працюють у центрі міста. Вони економічно чисті, не мають жодного викиду. Щоб працював завод, навіть закупляють сміття з-за кордону. І це їм вигідно ...

- Олеже Степановичу, над якими ще законопроектами працюєте нині?

- Найважливіші проекти, які відстоюють українську Україну. Починаючи від відновлення історичної пам’яті, вніс законопроект про відзначення третього голодомору 1947-го року, про визнання геноциду українців з боку польської держави. Це питання все одно доведеться нам узаконити.   Польська сторона узаконила свою правду, ми маємо також це зробити. Це було б чесно. Натомість влада ховає голову в пісок і намагається  цю тему зам’яти.

Далі про функціонування української мови. Я стою на позиції  домінування в Україні своєї державної мови. Інші мови національних меншин можуть факультативно вивчатися будь-де, але не за рахунок  держави. Проросійські сили різними маніпуляціями намагаються залишити російську мову на державному рівні.  І роблять  все для того. Однак ми не можемо забувати, що саме російська мова стала домінуючою у захоплені Криму і Донбасу.  І питання було у ЗМІ та в мові. Коли б провели «лагідну»  українізацію  освітніх  та культурних закладів,  такого б не сталося.  Росіяни чомусь ігнорують нас, нашу мову.  Чомусь українці знають дві мови:  українську, російську, а росіяни, які тут проживають з дитинства, навіть не спромоглися її вивчити. Яким нездарою потрібно бути, щоб не вивчити за все життя  державну мову. Просто  це  їм не потрібно. Такого нема ніде у світі, щоб громадянин держави не розмовляв державною мовою. Це не прийнятно. У побуті й вдома кожен може говорити тою мовою якою хоче. Проте навчання в освітніх закладах має відбуватися державною мовою. Ці зміни у  законопроектах відстоюватиму  на наступних  сесійних засіданнях. 

- З  якими зверненнями  найчастіше приходять до вас виборці?

-  Є три основних напрямки. По-перше, пенсії.  Часто люди вважають, що їм взяли не ті роки з трудового стажу для обчислення розміру пенсій. Багато хто може претендувати на певні пільги, а працівники управління соціального захисту населення  РДА не взяли це до уваги. Звертаюся до Пенсійного Фонду України і районного управління з проханням розібратися у цій справі. Радий, що допоміг відновити соціальну справедливість. Бо після мого звернення у більшості випадків  громадянам призначали більшу пенсію.  Наша біда – це  зрівнялівка, яку взяли за основу в Пенсійному законодавстві. А тут потрібний індивідуальний підхід. Не можна забувати що від цього залежить доля людини.

 По-друге, - невиконання рішень судів через бездіяльність виконавчої служби у Львівській області, а також довге розслідування кримінальних справ.  По два-п’ять років справи лежать і люди шукають справедливості. За допомогою депутатського звернення їх вдається трошки розколихати і заставити правоохоронців оперативно працювати з довготривалими справами. Багато також є звернень від шахтарів по пенсійному забезпеченню, регресах,  щодо  передачі гуртожитків у власність та інше. Приходять до мене, як і до медика, за консультацією та матеріальною допомогою на операції важкохворим. На жаль, не маю можливості допомогти усім, бо згідно з чинним законодавством, на відмінну від депутатів обласної ради, яким виділяються великі суми,  у фонді народних депутатів таких коштів не передбачено. 

- Що із зробленого Вами є найбільше є значимим для  Сокальщини?

- Це успішна реалізація 43 мікропроектів громад у багатьох селах району. Це додало їм віри у себе, у своє успішне завтра. Місцеві жителі переконалися, що можуть змінити своє життя. В тому числі були реалізовані три мікропроекти  в закладах охорони здоров’я. Понад 20  у галузі культури. Про це детально прозвітував перед виборцями.  Зокрема вийшов спеціальний випуск газети “Мій звіт”, який  отримали мешканці Червонограда і Сокальщини офіційно через Укрпошту. Радий, що в такий допоміг  реалізувати соціально важливі ініціативи в громадах.

- Після  оприлюднення декларування  народними виборцями своїх статків  українці були дещо шоковані їхніми деклараціями. А як змінилося майнове становище депутата Мусія?

- Всі накопичення були у мене ще до декларування. До того,  як пішов у виконавчу владу, працював у кінці 90-х у бізнесі, вони й залишилися.  Великих статків не набув (сміється). Можна лише сказати, що став лише мешканцем округу. Мабуть, єдиний депутат, який не переїхав з округу  в   Київ, а, навпаки, перебрався ближче до виборців. Я придбав  однокімнатну квартиру у Червонограді, де нині мешкаю, коли перебуваю на  окрузі.

-   Чи  є у Вас співпраця з органами місцевого самоврядування та влади?

- Завжди дуже конструктивно підходжу до будь-яких керівників. Першим подаю руку дружби і співпраці. З районною владою у мене є конструктивна дружня співпраця. Вони багато мені допомагають і підказують на що  звернути особливу увагу.  Добрі дружні зв’язки з головами Червоноградської та Сокальської міських рад. На жаль, не склалося з керівництвом районної держадміністрації. Зокрема, з останнім головою п. Пелехом. Коли його призначили, прийшов в кабінет, щоб познайомитись. Потиснув руку і пропонував співпрацю на благо району.  Однак не склалося… Сподіваюся, що з новим очільником району, якого мають вже десь призначити, порозуміємося. Мене цікавить район і виборці.  Якщо вони будуть дбати про  людей і  відстоюватимуть їхні інтереси, а не власної кишені, завжди допомагатиму. І цього буду від них  вимагати.   

- Минулого тижня на Сокальщині побував Олег Ляшко.  Невдовзі   у Сокаль має приїхати ще один лідер політичної сили у Верховній Раді.  Звідки такий інтерес у  політиків  до простих громадян та  їхніх проболем. Це дещо насторожує. 

- Не за горами вибори. Політичні сили вже зараз шукають своїх прихильників і електорат. Вивчають ситуацію, створюють імідж правдолюбців та політиків, яких цікавить життя простих людей. Такі вояжі лідерів парламентських сил свідчить про те, що вони намагатимуться забронювати собі місце у владі, як не по мажоритарному окрузі, то хоч у списку політичної партії. Адже й надалі вибори відбуватимуться на пропорційній основі  за списком політичної партії та по мажоритарному  оокрузі.

 - Тож обіцяних  змін у виборчому законодавстві не відбудеться?

-  Ні. Влада не зацікавлена у зміні  виборчого закону, як і мажоритарні депутати. Вважаю, що в теперішніх реаліях мажоритарна складова це реальний шанс чесним політикам потрапити до парламенту. Коли б  виборці  голосували за совістю, а не за гроші, преференції, гречку чи інші подачки, то склад Верховної Ради був би набагато якіснішим і ефективнішим. Мені не можна дорікнути у відстоюванні неукраїнських інтересів чи  власних. Вважаю, що так само має діяти кожен народний депутат. У цьому переконаний і намагаюся проводити цю лінію протягом не тільки свого життя, а  й  представляючи інтереси людей в парламенті.  Народний обранець має служити своїм виборцям, а  не використовувати статус для власного збагачення. Потрібно, щоб у Конституції було передбачено спрощену процедуру відкликання народних депутатів, особливо тих, які перемогли у мажоритарних округах. Якщо ж депутат «відірвався» від людей і не спілкується з виборцями, не веде прийому,  не відстоює їх інтереси, забув про округ чи зрадив їх… Випадки бувають різні. На жаль, мало людей проходить випробовування грішми і владою.  

-  А Ви витримали таке випробування?     

- Так. І не раз.  Мені вистачило півроку, щоб зрозуміти, що не по дорозі з новітнім режимом Януковича. І це їм сказав у вічі.  Через годину після голосування щодо змін до Конституції, коли 31 серпня загинули три бійці внутрішніх військ під стінами Верховної Ради. А передбачалися зміни статусу України і надання Донбасу по суті федералізації України. Я категорично проти зазіхань на соборність України. Тому натиснув червону кнопку і написав заяву про вихід з Блоку Петра Порошенка. Я зараз в  конструктивній опозиції і голосую так, як мені велить совість.

- Що для Вас особисто значить Конституція?

-  Для мене -  це основний  закон держави, на якому, ставши народним депутатом, давав присягу її дотримуватися. І, безумовно, порушення Конституції є дуже болісним, особливо коли йде мова про законотворчі питання, коли влада штовхає закони, які порушують численні статті Основного Закону.  Я є одним з  авторів звернення до Конституційного суду,  а також представником від Верховної Ради і народних депутатів, які подали ці конституційні подання.

Під час прийняття Бюджету 2017 року  був прийнятий закон №5131,  який порушив 11 статей (!!!)  Конституції.  Разом з 46 народним депутатами подали подання на його конституційність. Це міг відбутися  конституційний переворот у державі. Зараз схожа ситуація з законопроектом про медичну реформу, який порушує дві статті Конституції - 2 і 49. Про це сказано навіть у висновку головного експертного управління  Верховної Ради. Вважаю, що кожен громадянин держави, в тому числі Президент, мають дотримуватися Конституції, бо це основний документ держави. Конституція  України приймалася не  так як потрібно. То ж у ній багато що треба допрацювати.  Я - прихильник  скликання Установчих зборів, які б мали прийняти нову Конституцію України.  Інших  шансів на її зміну не  бачу.

 

-      Сьогодні майже кожного з нас турбує питання, коли закінчиться АТО і на українській землі настане довгоочікуваний мир? 

-      Потрібно було давно звести стіну і на цьому закінчити. Прикро, бо хтось наживається з цього, а хтось віддає життя. Майже щодня гине два-три українських бійці. А скільки стають каліками? Зрозуміло, що бійці йдуть воювати, захищають свої  домівки, сім’ї, нас з вами, щоб сюди не прийшов московський чобіт і не знищив все. Але влада має робити висновки. А вона ще й наживається: закуповують рюкзаки втричі дорого, то будують стіну, на яку списують мільярди. В цей час на передовій  бійці не мають найнеобхіднішого… Це ганьба.  

-      Не рідко  українці дивлячись теленовини, бачать  баталії у залі Верховної Ради. Чи парламент сьогодні є працездатним?

-       Цей склад Верховної Ради вичерпав себе давно. Він є недієздатним,  не відстоює інтереси  українського народу і виборців. І давно мав би піти в небуття. Його потрібно переобирати. Скільки ще український народ терпітиме вакханалію у Верховній Раді, відсутність на роботі, банальне доголосування за абсолютно не людські антинародні норми? Не думаю, що народ довго це терпітиме.  Вважаю, як особа, яка бачить Парламент з середини, що він не відображає інтереси людей. А це значить, що його потрібно переобирати.  Хоча може добути й цілий термін – ще два роки, поки  народ не обере достойних людей і Верховна Рада не сформується з проукраїнських патріотичних сил.  Розпустити Верховну Раду міг би Президент, але він, як людина-маніпулятор, яка постійно обманює,  починаючи від обіцянок продати свій бізнес за кордоном та закінчити АТО і т. д.  На жаль, він зацікавлений, щоб не відбулися   президентські вибори та вибори до Верховної Ради, яка зараз виконує його вказівки. Думаю, що влада, яка відчула смак грабунку, намагатимесь залишитись, щоб грабувати далі. Восени ми станемо свідками великих маніпуляцій, в тому числі з Конституцією (зі спробою обирати Президента в парламенті). Українці мають позитивний досвід Помаранчевої революції, Революції Гідності, можуть скинути і теперішню владу.  Громадяни не повинні терпіти.  Якщо це шлях України, то треба його пройти.  Єдине, що не хотілось би кровопролиття, бо зараз в Україні дуже багато зброї.  Але воля і свобода без зброї не здобуваються, на жаль.

-      Чого навчила вас робота у парламенті?

-      Теперішня українська влада нещира. Вона прокладена по-злодійськи, тож не може відстоює українські інтереси і мені це боляче, бо щиро вірив, що після Майдану люди, які прийдуть у парламент, відстоюватимуть його цінності, а не власної кишені.   А виявилося, що переважна більшість не пройшла випробування владою і грішми. Це для мене серйозний урок, як люди можуть змінюватися і продаватися за тридцять срібляників. Це не прийнятно. Твердо переконаний, що ніколи не зійду зі свого шляху, буду відстоювати інтереси людей.

Ставши депутатом Верховної Ради, ментально повернувся на свою рідну землю. Багато часу проводжу на Сокальщині. Черпаю сили у спілкуванні з людьми у переважній більшості справжніми українціями, для яких власний добробут на другому місці, а на першому – інтереси України, які не мислять своє життя без неї. Для мене це підтвердження правильності моїх дій у Верховній Раді. Роблю  висновки з цього і намагаюся відстоювати інтереси виборців, які дають мені накази. Для мене це важливо. Раніше не був політиком і не стикався з такими речами. Не знаю чи це оцінять люди.  Ще не визначився чи буду балотуватися, чи ні. Головне зараз працювати, щоб не було соромно приїхати сюди і ходити без охорони по вулиці і спілкуватися з людьми, як у Києві, так і у Сокалі, Червонограді, Кам’янці-Бузькій. Намагаюся відстоювати інтереси людей, бути коректним. Таким народився, такі життєві цінності заклали у мені  батьки. Дякую їм за це.

 

Розмову вели

Любов ПУЗИЧ,

Василь СОРОЧУК, "Голос з-над Бугу"

ПОСТАВИТИ ЗАПИТАННЯ

vult

 

moz

 

emd 03 01

 

wma
facebook
empty40