Олег МУСІЙ: «РЕФОРМИ МАЮТЬ ПОКРАЩУВАТИ НАШЕ ЖИТТЯ, А НЕ НАВПАКИ»…

[ 03 листопада 2017 | Категорія: Новини ]

У жовтні Верховна Рада України прийняла низку реформ. Відтак українців чекають зміни у багатьох сферах життя, адже зміни стосуються пенсійного і судового законодавства, освіти та охорони здоров'я. Як вони вплинуть на життя пересічних громадян? Ми попросили народного депутата Олега МУСІЯ поділитися своїми думками з цього приводу.

 – Останнє пленарне засідання стало найбільш продуктивним за час роботи цього парламенту. Що вплинуло на це?

– Це пов'язано з грошима Міжнародного валютного фонду. Якщо по правді, МВФ сказав, що не виділить два мільярди доларів, якщо Україна не прийме реформи, які зменшують і скорочують соціальні видатки на виплату пенсій, освіту і охорону здоров'я... Чому реформи проводять не в економіці, не в інноваційних технологіях, а в соціальній сфері, бо вони становлять левову частину видатків бюджету, які потрібно скоротити. Це вимога МВФ. Раніше у нас були одні вимоги з боку Росії, тепер – Заходу. Спершу треба добре подумати чи потрібно майбутнім поколінням залазити в боргову кабалу – щоб потім не довелось продати Україну за борги. Я не поділяю таку позицію і послідовно виступаю за розрив з МВФ і міжнародними транснаціональними компаніями, які «гострять зуби», щоб загарбати Україну із Заходу. Вони хочуть економічно вплинути на нашу державу через МВФ і різні міжнародні фонди і ставлять вимоги, які погіршують людям життя.
Не розумію позицію уряду, який декларує європейські ціни на газ, на комунальні послуги, європейську освіту, однак не впроваджує європейські пенсії та заробітні плати. Може потрібно бути послідовним, якщо впроваджувати все європейське, то почати з європейських зарплат і пенсій для своїх громадян та створення робочих місць. Тоді, будь ласка, впроваджуйте все інше. А впровадити видатки європейські, а доходи – ні, то це називається маніпуляція і пройдисвітство. Я проти такої влади, яка не дає нічого людям. Натомість забирає від них останнє, перетворюючи у жебраків, або заставляє виїжджати за межі України і шукати там роботу, щоб прогодувати родину на Україні. Тому ця влада має бути змінена, як і Верховна Рада, яка не відображає інтересів народу. Вона себе вичерпала і її давно потрібно було переобрати.
– Який з прийнятих законопроектів, на Вашу думку, матиме позитивний вплив на Україну?
– Завдяки пенсійній реформі багато пенсіонерів отримають доплату: дехто в межах 100 гривень, а хтось до 2000. Водночас є проблема для майбутніх пенсіонерів, бо реформа призведе до реального збільшення пенсійного віку та загального стажу роботи – 35 років. Це для багатьох людей, особливо тих, хто працює за кордоном та хто є суб'єктами підприємницької діяльності, стане великою проблемою. Вони отримуватимуть мінімальну соціальну пенсію, яка становить на сьогодні 950 гривень.
Щодо медичної реформи, не бачу жодного плюсу взагалі. По освітній є велика проблема – це закриття шкіл і передача на місцеві бюджети витрат на утримання освітніх закладів. Тепер діти навчатимуться у школі 12 років. Думаю, що в українських реаліях це неправильно. В українців своя ментальність, свої традиції... Не варто все сліпо мавпувати. На мою думку, створення опорних шкіл і псевдомедична реформа можуть призвести до скорочення населення в найбільш віддалених селах і взагалі до вимирання сіл через відсутність у них медичних та освітніх закладів. Ось чому це не є проукраїнські реформи.
– Однак пенсійна реформа викликала у пенсіонерів лише розчарування, бо вони сподівалися, що їхня багатолітня праця – понад 40-50 років, буде належно оцінена деpжавою. Однак не так сталося як гадалось...
– Насправді ще рано щось говорити. Щоб налагодити перерахунок пенсії всім пенсіонерам потрібно хоча б декілька місяців, вони лише почали отримувати їх з надбавками. Ще багато пенсій не перераховано. Думаю, що наскільки кому збільшили пенсію буде відомо наприкінці листопада, а то й в грудні.
У мене був перший прийом після затвердження цих реформ і половина людей, які прийшли, обурені мікроскопічним підвищенням пенсій. По суті це не підвищення. З 1 жовтня мінімальна пенсія в Україні становить 1600 грн. І у кого вона була менша, її підняли до прожиткового мінімуму. Я б порадив зачекати виплат за листопад. І запрошую тих, хто не отримає перерахунок пенсій і має багато років стажу, прийти до мене на прийом чи до моїх помічників, щоб ми могли написати депутатське звернення до Пенсійного фонду України. Боюся, що в проекті бюджету 2018 р. закладена ціна долара 31 гривня, тож інфляція і ціни можуть «з'їсти» будь-яке підвищення. Краще було б коли пенсіонери отримували гідну пенсію, щоб могли на неї прожити, а не виживати...
– Була також прийнята судова реформа, які зміни чекають українців у правовому полі?
– Це є псевдореформа, яка зробила суди маніпуляційним механізмом для парламентських виборів, який би штампував рішення на користь влади. Фахівці говорять, що реформа не зробила його прозорішим та доступнішим для громадян, а, навпаки, ті будуть позбавлені доступу до нього. Тепер заборонено знімати на відео те, що відбувається у суді. Мене обурює, що суддям підвищують заробітну плату до 300 тисяч гривень. Це автоматично веде до збільшення видатків бюджету 2018-го. Виходить, ми будуємо поліцейську державу із закритими судами. Але це не той шлях, якого хоче український народ. Чому тут не скористатись досвідом інших демократичних країн світу і не зробити зарплати пропорційними, де різниця між мінімальною і максимальною зарплатою 10 разів, а не тисяч, як у нас зараз. Це несправедливо. Потрібно жити з власним народом.
– Яка Ваша думка про медичну реформу? Чому є скільки негативних відгуків про неї?
– Це профанація, а не реформа. Разом з медичною приймається рішення про забирання всіх грошей на медицину в центр. Єдине, що робить ця реформа – це створює нове міністерство, яке буде монопольно розпоряджатися усім бюджетом системи охорони здоров'я. Це буде мега корупційний орган, який дозволить сконцентрувати у руках одного чиновника аж 111 мільярдів гривень. Він матиме повноваження розробляти і затверджувати тарифи на медичні послуги, розробляти договори із закладами охорони здоров'я щодо надання медичних послуг та укладати їх. Крім того, він же контролюватиме якість надання медичних послуг та прийматиме рішення чи платити їм за надану медичну допомогу громадянам і т. д. Медичним закладам відшкодовуватимуть гроші уже після надання послуг пацієнтам. Виходить, що лікарі мають надавати послуги за власні кошти, або щоб пацієнти йшли у лікарню із своїми медикаментами, шприцами, інструментами, рентгенівськими плівками... Скажете, що так було. Так, але не зовсім. У держбюджеті 2018-го скорочені видатки на охорону здоров'я на 0,5 відсотка ВВП. Як можна робити реформу без додаткового фінансування. Це лише наші унікальні урядовці можуть розказати людям про якісь псевдо підвищення зарплат лікарів до 18000 гривень, про те, що щось буде безоплатне для пацієнтів. Однак такого не буває, хтось має за це платити. Держава скорочує видатки на медицину. Це насправді профанація і підґрунтя того, як руками місцевої влади закрити заклади охорони здоров'я і звільнити медперсонал.
– Тож медицина у нас стане платною?
– Якщо цей закон буде підписаний, медицина в Україні стане офіційно платною. Однак тепер пацієнтам доведеться платити двічі: так як ви платили, плюс офіційно за вхід у лікарню. Оце така реформа Супрун і Уряду. Такої реформи українці не очікують. Кажуть, що гірше бути не може, бо у нас медицина настільки погана, що вона не влаштовує нікого. Так вона дуже погана, нею незадоволені всі. Але може бути набагато гірше, коли приймуть медичну реформу. Люди будуть позбавлені кваліфікованої медичної допомоги через закриття лікарень. Сьогодні вони хоч можуть зі своїми грішми звернутися до медиків. Коли заклад закриють, а лікарів скоротять, куди їм тоді звертатися? Вважаю, що це призведе до вимирання людей і геноциду українців. До того ж команда Супрун не зможе його впровадити, бо їй не вдалося виконати ряд уже прийнятих законів, які стосуються охорони здоров'я, а тут ще міжнародні протоколи і т. д. Навіть прем'єр-міністр заявив, що буде створена спеціальна група по впровадженню реформи, бо не довіряє в. о. міністра охорони здоров'я пані Супрун. Це називається політична профанація. І він це заявив публічно... Натомість уже два роки у Верховній Раді лежать наші системні комплексні законопроекти, які протягом 5-7 літ будують нову систему охорону здоров'я. Цих базових законів ніхто не виносить на голосування, бо вони нікому не потрібні. Під час голосування за медичну реформу я спробував з трибуни парламенту закликати депутатів до здорового глузду, і взяти до уваги висновок юридичного управління Верховної Ради, який говорить, що ця реформа порушує сім статей Конституції України і десять законів України. Це певдомедична реформа... Ніхто на це навіть не звернув уваги. Натомість «в сліпу» проголосували за неї з поправками з уст депутата Березенка, які зачитала Сисоєнко. Які це правки, ніхто не бачив кінцевої редакції, їх нема в природі. Це просто нонсенс.
На жаль, сьогодні народ є заручником пропаганди. МВФ дав 20 мільйонів доларів на пропа¬ганду цієї реформи, тому у всіх ЗМІ йде пропаганда, що це добро для України. Однак совість мені не дозволяє брехати, як це роблять деякі політики. Я зареєстрував проект постанови про скасування рішення про прийняття в цілому того законопроекту. Сподіваюся, що 7 чи 9 листопада ми будемо голосувати про відміну цієї реформи.
– У призмі медичної реформи, що чекає Сокальську ЦРЛ?
– Мені шкода районних депутатів, бо районні лікарні у віданні районної ради. Буде спроба їхніми руками закрити ці заклади. Адже на них лягає фінансування комунальних видатків на охорону здоров'я. При тому забрана медична субвенція. У цьому році вона складала 60 млн. грн. Ці гроші тепер перейдуть у Київ. Територіальній громаді буде не під силу з власного бюджету утримувати медичні установи. Вони будуть вимушені їх закрити. Це є тотальна маніпуляція і доведення місцевих бюджетів до зубожіння. Насправді все зводиться до одного: до отримання контрольованих медичних, освітніх закладів і медпрацівників на майбутні вибори, щоб ними легше було маніпулювати. Лояльним даватимуть гроші. Сумно, що влада вдається до підкилимних нечесних методів політичної боротьби...
– Виходить, що медична реформа створює передумови для корупції на місцях?
– Скоріше у центрі. Бо тепер головний лікар ЦРЛ, амбулаторії буде їхати у Київ в Національ¬ну службу здоров'я і «вибивати» гроші на фі¬нансування медустанови. Туди з'їдуться люди з усієї України. І «підприємливі» головні лікарі, які захочуть отримати максимум фінансування та не стояти у черзі, даватимуть хабарі ново¬створеним чиновникам. Це ж пряма корупція.
– Невже такі сумні реалії...
– Так. Їх створює теперішня влада з «Народного фронту» і «Блоку Петра Порошенка», яка проводять антиукраїнську і антилюдську політику. Влада не зацікавлена провести перевибори. І буде триматися до останнього, щоб не відбулися дострокові вибори, хоча й строкові вже не так далеко: через 1,5 року відбудуться президентські вибори, а через два роки – до Верховної Ради. Якщо народ не повстане, то вони будуть черговими.
– Ви вважаєте, що народ може повстати?
– Усім приниженням та гніву є якась межа. Коли народу набридне терпіти, він захоче змінити своє життя. Досвід в українців є. Нас віддаляє ще не так багато часу від Революції Гідності. Думаю, що черговий Майдан, якщо буде, то буде дуже кривавим. Однак влада сама винна, що доводить народ до такого стану. Адже всім виїхати з України не можливо. Комусь рано чи пізно набридне знущання над власним народом. І тоді може бути «коліївщина»... Шкода, коли постраждають невинні. Влада не слухає власного народу, а лише дбає про власну кишеню і самозбагачується, знищуючи середній клас, переводячи народ у жебрацтво. Жебраками легше маніпулювати, як і війною на сході України. Влада не зацікавлена у вирішенні конфлікту на сході. Вона торгує з Росією, тримає власні підприємства у цій державі, бере вугілля за майже безплатно з окупованої території... Хіба це не маніпуляція?! У мене є підозра, що той, хто найбільше кричить про руку Москви, а це Порошенко разом з урядом і «Народним фронтом», і є справжньою рукою Москви. Бо так знущатися над власним народом навіть Януковичу не вдавалося. Теперішня влада перевершила всіх.
– Якою є Ваша позиція щодо надання особливого статусу окупованим територіям?
– Я є послідовним у своїй діяльності. Голосував проти надання особливого статусу Донецькій області. Мої виборці пам'ятають, що вийшов із фракції «Блоку Петра Порошенка» через півроку перебування у ній, коли вони 31 серпня 2015 р. намагалися поставити на голосування у Верховній Раді про так звані особливі статуси місцевого самоврядування. І цього разу не голосував за ці законопроекти, які підтримували «Народний фронт», «Блок Петра Порошенка» і Опозиційний блок. Якщо голосує Опозиційний блок, то зрозуміло звідки «ростуть» ноги і руки. Вони хочуть продовжити ще на рік можливість реабілітації сепаратистів і бандитів зі сходу, які вбивають наших українських солдат. Це є ганьбою для української влади. Чому ж Крим не записали в окуповані території, а тільки частину Донеччини і Луганщини?! Це теж є антиукраїнська політика. Влада маніпулює життям наших бійців, яких вбивають на сході, що свідчить про жадібність можновладців до грошей, які на таких святих речах, як життя солдатів, намагаються підзаробити.
– Що сьогодні відбувається в Україні з адміністративною реформою, реформою місцевого самоврядування?
– Вона стартувала і повільно відбувається у всіх регіонах держави. Я за створення об'єднаних територіальних громад, однак у контексті того законодавства, яке було ще три роки тому. А не в тому, що відбувається зараз: навішування повноважень без додавання відповідного фінансового ресурсу. І недаремно Львівщина і Сокальський район так дуже прискіпливо приглядаються до створення об'єднаних територіальних громад та вичікують. Новоствореним громадам передають багато повноважень, зокрема, вони мають дбати про утримання закладів освіти, охорони здоров'я. Проте забрали всі субвенції з державного бюджету на освіту, медицину. Як їм їх отримати? Це буде крах всіх територіальних громад, що недопустимо. У Польщі, де ми переймали досвід по створенню територіальних громад, вони функціонують зовсім за іншими принципами. Там громади мають величезні фінансові ресурси, багато податків залишаються на рівні територіальних громад. Але, безумовно, цей шлях потрібно пройти. До того ж у деяких громадах уже відбулися вибори, єдине хотілося, щоб до влади прийшли депутати-патріоти, які дбали б про життя громади і служили їй. Виборці повинні бути свідомими і не вірити солодким обіцянкам політиків, які потім їх обманюють та зраджують. Потрібно судити про політичну силу політика за його ділами, а не за ораторським талантом. Новим політичним силам має бути відданий пріоритет. Вважаю, потрібно дати шанс новим силам і політиками показати себе у політиці.
– Серед нових політичних сил можна назвати Рух нових сил Михайла Саакашвілі, який став одним з організаторів акцій протесту громадян під стінами Верховної Ради. Ваше ставлення до цієї політсили?
– Хоч у мене неоднозначне ставлення до таких політичних сил, які мають своє політичне минуле, але наша політична партія «Народний контроль» підтримала цей рух. Чотири народ¬них депутати «Народного контролю» уже три роки намагалися проштовхнути законопроекти про антикорупційний суд, про вибори народних депутатів та скасування депутатської недоторканності. Однак влада нічого не робить. Одне, коли цього вимагають лише четверо людей чи навіть двадцять, та зовсім інше, коли це робить сотня. Рух Саакашвілі зумів згуртувати різні опозиційні політичні сили з чіткими вимогами. Це дало свій ефект: злякався Президент і швидко подав альтернативний законопроект щодо скасування депутатської недоторканності. Правда, лише з 2020 року. Але і це добре.
Однак мало хто пам'ятає, що депутат Левченко у співавторстві з іншими депутатами, серед яких і я, уже давно подали законопроект щодо позбавлення депутатської недоторканності, який набуває чинності з моменту його прийняття. Вважаю, недоторканність депутатів – це застарілий інструмент, який був ще з радянських часів. За нього трималися олігархи та бізнесмени, яким було що приховувати. Багато депутатів замішані у корупційних скандалах, які ніхто не розслідує, бо їх не можна притягнути до відповідальності. Вона повинна бути лише щодо політичної діяльності в середині парламенту, щоб депутат міг не боятись висловлюватись критично з трибуни Верховної Ради.
– На Вашу думку, буде прийнято цей законопроект?
– Зараз обидва законопроекти – президентський і наш відправлені до Конституційного суду на висновок на конституційність. І швидше за все суд їх розгляне, бо це була принципова позиція Президента і він навіть зробив публічну заяву, що законопроект має бути негайно розглянутий. І думаю, що до кінця року є шанс проголосувати його в першому читанні, далі за процедурою – зміни до Конституції. Судячи по тому, як голосувала Верховна Рада за обидва законопроекти – це більше 340 депутатів, то потенціал є і, мабуть, буде позитивне рішення. Наступним кроком стане позбавлення недоторканності Президента. У багатьох країнах світу, якщо Президент здійснив злочин проти власного народу, передбачена процедура імпічменту. Його Президенту оголошує Верховна Рада.
Якщо щодо двох вищезгаданих законопроектів є ще надія на їх розгляд на наступних засіданнях сесії, то законопроекти по виборах народних депутатів провалили. Звісно побачимо, як розгортатимуться події далі. Найоптимальнішим були б відкриті списки на мажоритарній основі, яка передбачає відповідальність політичних партій перед виборцями та народом. Закриті списки політичних партій, які є на сьогодні, дозволяли привести у парламент чи до рад різних рівнів тих, кому там не місце. Кожна політична сила має нести політичну відповідальність за зрадників, які перейшли в іншу силу та обманули довіру виборців.
– У парламенті сьогодні вже є нова політична проукраїнська сила, яка хоче, щоб Україна розвивалася і ставала економічно сильною державою?
– Немає, тому що незалежні політичні сили не підтримують олігархи. Вони не мають належного фінансування і про них мало хто знає. До них належить і наша сила – «Народний контроль», яка за загальною статистикою має десь 2-3 відсотки, завдяки чотирьом яскравим народним депутатам. І, безумовно, за системну роботу на місцях. Ми провели майже 400 депутатів до місцевих органів влади, і більшість з них виправдовують довіру, вони стоять на боці правди та народу. Велика надія, що новий рух Саакашвілі стане об'єднавчою силою, який ще себе покаже. Поки що він не бере ніде участі. Зараз також послідовна і правильна позиція ВО «Батьківщина», і це радує, бо попри те, що є багато претензій, бо це стара політична сила, вона займає проукраїнську позицію. І це дається взнаки. Нині у неї найвищий рейтинг. Теперішній владі я не довіряю. Вважаю, що будь-яка реформа має приводити до покращення життя людей, а сьогоднішні призводять до його погіршення. Тому я не підтримую їх.
– Чи були прийняті якісь закони для підтримки сільського господарства та вітчизняного сільгоспвиробника?
– Болісне питання, бо, на превеликий жаль, Верховна Рада не прийняла якихось законопроектів на підтримку села, сільського господарства і вітчизняного сільгоспвиробника. Поки влада займається вирішенням політичних питань, а не реальним господарським сектором. І навіть законопроекти мого авторства (за поданням фермерських господарств про недопущення вирізання поголів'я худоби), поки що не голосуються в парламенті.
– Яким бачите українське село? Нині воно, на превеликий жаль, занепадає: молодь у пошуках роботи виїжджає за кордон, села пустіють...
– Нинішня влада знищує село, яке споконвіку вважалося колискою України і мало би зали¬шитися нею. У ньому беруть свої витоки мова, культура, звичаї і традиції. Коли ці традиції знищуються, освіта стає недоступною для жителів віддалених населених пунктів, бо дітям доведеться їздити до школи за 10 км. Ще й не буде куди звернутися за медичною допомогою, воно просто стане приреченим на вимирання. А може це один з планів по знищенню України як такої, через знищення колиски і витоків українства? А воно би мало бути основою: 80 відсотків української землі є чорноземом. Українське село мало б процвітати і розвиватися. Тож мені дивно, що влада просто махнула рукою на нього і кинула напризволяще.
– Споконвіків для селян найбільшим багатством була земля. Чи буде знятий мораторій на її продаж в наступному році?
– Це взагалі не можна робити у ситуації, коли люди надзвичайно зубожілі і бідні. Землю можна продавати і створювати ринок тільки тоді, коли люди стали багатші і не за шматок хліба віддають останнє. Це закінчиться тим, що олігархічні клани скуплять за мізерну ціну в селян землю і у них не залишиться нічого. А приватизовані ділянки землі зараз і так передаються дітям у спадок. Проблем з цим нема. Але на відкритому ринку продавати її, коли вона ще не оцінена і недооцінена, і її вартість у 50 разів менша, ніж у сусідніх країнах, неправильно. Але у перспективі, коли люди стануть багатшими, це питання стане актуальним. Сьогодні я проти відкритого продажу землі.
– Їдучи на Сокальщину, не могли не помітити як змінилися дороги. Мабуть, приємно усвідомлювати, що у цьому є і Ваша заслуга?
– Покращення відчутне. Це один із тих невеличких позитивів, які реально бачимо. Нині ті дороги, які не ремонтувалися понад 20 років, у багатьох місцях відремонтовані. Хоча для цього мені та депутатам районної ради дове¬лось скерувати два-три десятки звернень у різні інстанції. Але це дало свій результат. Адже недарма кажуть: хто стукає – тому відчиняють. На ремонт частини доріг, зокрема, Р15 (Львів-Ковель, яка проходить через наш район), Червоноград-Радехів, були виділені кошти з центрального бюджету. Ще 15 об'єктів співфінансувалися з обласного. Я пишаюся Сокальщиною і сокальською владою та її мудрим рішенням, яка вже другий рік поспіль найбільше коштів з місцевих бюджетів Львівщини виділила на ремонт доріг. І це великий плюс Сокальській районній раді, що вона дбає про дороги.
– Чи у Вас є співпраця з сокальською владою?
– З районною радою у нас завжди була налагоджена співпраця. Депутатська більшість, яка є в районній раді, сповідує ті ж принципи, що і я: служити громаді та відстоювати інтереси простих громадян. Багато допомагають мені голова бюджетної комісії, голова районної ради Микола Пасько і голови фракцій, які співпрацюють тісно між собою і відстоюють інтереси району, не дивлячись на політичне забарвлення.
Щодо райдержадміністрації, то я знайшов спільну мову з новим головою Сокальської РДА Романом Токаєм. Ми спільно стараємось вирішувати життєво важливі проблеми сокальської громади: він у районі та на рівні області, я – у Верховній Раді, Кабінеті Міністрів та Уряді. У мене також є добра співпраця з Червоноградським міським головою. Зараз ми будемо опрацьовувати об'єкти соціально-економічної сфери. Хотілося, щоб і на них ми отримали фінансування ще до кінця року.
– З чим до Вас найчастіше звертають жителі району під час прийому?
– Сьогодні на прийом прийшло десятеро осіб. Якщо порівняти з попередніми разами, то це мало, бо було по 20-30. Половину людей турбувало питання пенсій, бо отримали значно меншу добавку, ніж очікували. Їхні звернення опрацюємо. Постараюся допомогти їм встановити соціальну справедливість. Ще зверталися щодо ціни на молоко. Це питання турбує жителів не тільки Сокальщини, але й Львівщини. Адже в інших регіонах заготівельники купують у селян літр молока по сім гривень, а тут вони платять лише 4-4,20 грн. Це неподобство. Шкода, що депутат Верховної Ради не може вплинути жодним чином на комерційні структури. Багато виборців звертаються зі скаргами на роботу стаціонарних телефонів та радіоточок. Після звернення народного депутата через місяць-півтора приходять і лагодять телефони і радіо. У селах Свитазів, Княже, Лучиці, Боб'ятин, Смиків був відсутній мобільний зв'язок, бо там оператори не будували свою інфраструктуру. І після звернення цих громад, я скерував депутатське звернення до телекомпаній. Нещодавно отримав позитивну відповідь від компанії мобільного зв'язку, в якій йдеться, що в 2018 році заплановано будівництво вишок, які забезпечать мобільним зв'язком мешканців цих віддалених сіл Сокальщини. Маю надію, що компанія мобільного зв'язку виконає своє зобов'язання і побудує мережу.
– Що Ви зробили найвагомішого для сокальської громади?
– Домігся коштів з центрального бюджету, які сприяли розвитку соціальної інфраструктури у населених пунктах Сокальщини. Ще отримав багато позитивних відповідей – це майже 30 відсотків на звернення людей щодо перерахунку пенсій, по перевезеннях, по автобусних маршрутах та інших наболілих питаннях. Радий, що вдалося домогтися того, що не зняли з маршруту поїзд «Київ-Сокаль». Він досі курсує та є економним видом транспорту для громадян, зокрема, студентів. Найбільшим досягненням для мене є вирішення питання з териконом, який загрожував екологічною катастрофою для тисяч людей, які проживають між Червоноградом і Соснівкою. Він уже погашений, і це головне. Мені довелося два роки «клювати» уряд щодо виділення грошей на його гасіння. Врятоване здоров'я, а можливо і життя, особливо наймолодших мешканців Сокальщини, які тепер не труяться цим димом. Вдалося також вирішити багато застарілих проблем. Це завдяки тому, що добре налагодив роботу з виборцями на окрузі і належно функціонують мої громадські приймальні, де працюють помічники. Без їхньої допомоги я б нічого не зробив.
Хотів би подякувати своїм виборцям, бо зустрічі з ними дають мені розуміння того, що нині хвилює людей, чим вони живуть, що потрібно зробити. Я бачу людей, слухаю їх, відчуваю їхні потреби. Вони додають мені сили і є опорою, коли виходжу на трибуну Верховної Ради і виступаю від їх імені, намагаючись відстояти їхні інтереси. Безумовно задовольнити всі звернення виборців – важко. На жаль, у мене нема можливості допомогти людям матеріально, бо депутатам Верховної Ради на це не виділяють кошти. А хотілося, щоб такі кошти були, щоб мати змогу допомогти тим, хто цього вкрай потребує.
– Дякую за розмову!


Інтерв'ю провела Любов ПУЗИЧ.

ПОСТАВИТИ ЗАПИТАННЯ

vult

 

moz

 

emd 03 01

 

wma
facebook
empty40