Ми не маємо права на помилку

[ 20 жовтня 2014 | Категорія: Новини ]

Останній тиждень перед виборами змушує замислитись над тим, що буде далі з країною. На превеликий жаль, крім одвічного зовнішнього ворога – Росії, в України завжди було вдосталь внутрішніх ворогів, які своєю продажністю множили зовнішню загрозу та роз’їдали іржею корупції державу з середини.

У нас надзвичайно розшароване суспільство. Є недоторкана каста олігархів, вузький прошарок середнього класу, який виживає всіма правдами і неправдами, і решта населення, яке  животіє, ледве зводячи кінці з кінцями. При цьому олігархат утворився не завдяки якимось виключним талантам, здібностям чи працелюбству, а завдяки злочинності та наглому грабунку українців: створенню монополій і спустошенню загальнонаціональних надр, «розпилюванню» державного бюджету. А також завдяки створенню особливих умов та преференцій найнятими для слухняного виконання замовлень законотворцями.

Політичні партії, створені виключно для обслуговування бізнесових інтересів та примноження багатства мільярдерів, вміло маскуються під народні сили. Для привабливості виборчого списку задурманюють і використовують захисників країни та заслужених людей. Прикривають ними тих, хто купив собі місце і йде в парламент щоб сторицею повернути вкладені в депутатство кошти.  Також маніпулюють думкою суспільства, проголошуючи те, що хоче почути виборець. Спекулюють навіть святим.

Працюючи короткий час в постмайданному Уряді, я на власному досвіді переконався, що декларації теперішнього прем’єра та особливо його так званої команди не мають нічого спільного з його ж принципами роботи і вчинками. Вважаю їх глибоко аморальними та зрадницькими. Замість того щоб усунути від керівництва державою та притягнути до кримінальної відповідальності корупціонерів часу януковича-азарова, подолати тіньові схеми їх діяльності, з виконавчої влади методично усуваються люди, яких уповноважило працювати Народне Віче на Майдані і які у своїх відомствах спробували, на вимогу Майдану, змінити СИСТЕМУ. Одноосібними рішеннями прем’єра перекреслюється воля тисяч людей і тих, хто мав свою позицію, хто прагнув втілити сподівання народу і здійснити зміни, ділки методично прибирають з дороги, очолюючи напрацьовані людьми Януковича схеми. Стало очевидним, що проводити системні реформи в Уряді ніхто не збирається.

Посада міністра, як і все – скороминуче. Вона не є для мене надзвичайною цінністю. Однак я наголошую на умисному введенні в оману суспільства та на незаконності рішень керівника Уряду. По-перше, рішення про моє відсторонення не має під собою жодних правових підстав. Формулювання «відсторонення від повноважень» не передбачено жодним законом України і будь-які рішення щодо посади міністра є виключною компетенцією Верховної Ради. По-друге, прем’єр сказав неправду про те, що це рішення підтримали всі члени Уряду. Насправді «за» проголосували лише 5 (п’ять) міністрів, троє утримались, а інші участі у цьому фарсі не брали. По-третє він переклав свою особисту відповідальність за провал державних закупівель на мене. Впродовж трьох місяців я неодноразово просив звільнити нав’язаного мені спонсором політичної сили прем’єра першого заступника, який не справлявся з роботою, а можливо і свідомо саботував проведення держзакупівель за вказівкою своїх політичних босів, щоб у підсумку прибрати мене з дороги, як незговірливого щодо продовження розкрадання державних коштів міністра. Ніякої реакції не було.

Я оскаржив рішення Уряду до Окружного адміністративного суду м. Києва. Суд прийняв справу до провадження, проте не наважується винести вердикт до виборів. Подання щодо перевищення службових повноважень і покривання корупції з боку прем’єра передане мною до Генеральної прокуратури. Я глибоко переконаний, що за мною правда. І я не збираюсь покірно зносити несправедливість, з яких би високих кабінетів вона не виходила.

Після мого відсторонення в Міністерстві охорони здоров’я події почали розвиватися дуже стрімко і, в принципі, передбачувано. Це мені доводилося по чотири-шість місяців, з дотриманням всіх законних процедур, звільняти причетних до зловживань чиновників.  А новим керманичам потрібно було декілька днів для того, щоб з легкої руки прем’єра всі одіозні корупціонери часів Богатирьової–Богачова–Саши-стоматолога повернулися в міністерство і знову дорвалися до грошових потоків, ділячись тепер награбованим з «новою владою». От вам і «нова післямайданна влада» та її цінності. Вона створює ілюзію вседозволеності та безкарності, навіть не підозрюючи чим це для неї може обернутися.

Зараз Арсеній Яценюк використовує службове становище для підвищення рейтингу очолюваної політичної сили. Бравурні сюжети за його участю по центральних каналах – це ніщо інше як політична реклама у виконанні високопосадовця. При цьому заслуги всієї держави, яка ще не зруйнована московським чоботом завдячуючи, перш за все, волонтерам та добровольцям, подаються як особисті досягнення прем’єра. Як бачимо, задля збереження влади у будь-який спосіб, заради самозбагачення, всі методи згодяться.

Однак подібні політики забувають, що громада кардинально змінилася і довго не дозволить себе дурити. Останні події під парламентом доводять це. Бездіяльність влади змушує народ вдаватись до рішучих дій. А також до зваженого і усвідомленого вибору 26 жовтня. Дуже сподіваюся, що в парламент прийдуть справжні, а не дуті патріоти, більшість з яких є хронічними перебіжчиками та «тушками», а представники Майдану сформують впливову депутатську групу, яка прагнення народу зробить реальністю і системно змінить країну. Для цього кожному з нас треба сім разів відміряти, згадати історію політичних сил, оцінити за вчинками хто чого вартий і зробити вибір, за який не буде соромно перед нащадками.

Слава Україні!

 

http://blogs.ukrinform.gov.ua/users/musiy-oleg

ПОСТАВИТИ ЗАПИТАННЯ

vult

 

moz

 

emd 03 01

 

wma
facebook
empty40