Виступ Голови Громадської Ради Олега Мусія на підсумковій Колегії МОЗ України 27.03.2009

[ 27 березня 2014 | Категорія: Новини ]
Виступ Голови Громадської Ради Олега Мусія 
на підсумковій Колегії МОЗ України 27.03.2009 р.

Представникам громадськості останнім часом досить складно донести свою позицію до суспільства. Подібне сталося на засіданні парламентського Комітету з питань охорони здоров’я 18.03.2009 р., де жодному з представників десяти громадських організацій не надали слова.

Нагода звернутися до керівників системи охорони здоров’я з’явилась на засіданні підсумкової Колегії МОЗ України (27.03.2009 р.), де Голова Громадської Ради Олег Мусій виступив з доповіддю.

Шановний пане Міністре, шановні Колеги, шановні пані та панове!

Я, як голова Громадської Ради МОЗ України, заслухавши сьогоднішні доповіді, хотів би висловити бачення та думки громадськості щодо стану, в якому перебуває зараз наша галузь, і внести наші пропозиції до зміни ситуації на краще.

Хочу констатувати, що тих багатьох позитивних зрушень і напрацювань, яких досягло наше Міністерство, було здобуто в тому числі завдяки залученню до процесу громадськості і громадських організацій. Так, напрацювання найбільш прийнятного для наших громадян, які хворіють на цукровий діабет, механізму забезпечення інсулінами було досягнуто завдяки тісній співпраці між трьома найпотужнішими громадськими організаціями, які представляють хворих на цукровий діабет, Громадською Радою та МОЗом. І вийшовши у підсумку з консолідованою позицією перед Кабінетом Міністрів України, вдалося поміняти попереднє бачення Уряду щодо зміни механізму забезпечення хворих на цукровий діабет інсулінами на прийнятний і для хворих, і для влади механізм. Такими спільними діями вдалося уникнути протистояння між державою та суспільством у цьому питанні. Ще один позитивний приклад співпраці між громадськістю і МОЗом є розгляд Громадською Радою питання щодо щеплення проти кору та краснухи. Приємно відзначити, що думка громадських організацій була почута і врахована МОЗом при ухваленні остаточного рішення, яким чином поступити з цим конкретним щепленням.

Отже, поглиблення співпраці між Міністерством і громадськістю та усвідомлення Міністерством необхідності залучення громадськості і громадських організацій до прийняття державних рішень триває, що свідчить про європейський підхід з боку керівництва МОЗ до управління системою охорони здоров’я, та підтримку з боку МОЗ побудови в державі відкритого громадянського суспільства. За це велика подяка особисто Міністрові, заступникам та апарату МОЗ.

Звісно, існує ще і багато недоліків у роботі МОЗу. Думаю, що спільними зусиллями ми зможемо їх подолати.

Торкаючись наступного розділу свого виступу, зупинюся на тих чинниках, які стримують і заважають розвиткові та структурним змінам в системі охорони здоров’я.

Найприкрішим є відсутність спільної позиції усіх гілок влади і постійні чвари між ними. Скажіть, де у цій залі народні депутати, де голова Комітету з питань охорони здоров’я, де очільники Академії медичних наук, де представники Уряду, де представники Секретаріату Президента? Складається враження, що охорона здоров’я в державі потрібна тільки МОЗ і Міністрові. МОЗ покинуте на самовиживання.

З сумом констатую, що до сьогодні немає визначеності на всіх найвищих владних політичних рівнях яку систему охорони здоров’я будувати в Україні, як і відсутнє реальне бачення з боку усіх політичних сил, що ж далі робити з медициною в державі.

Місце реальних конструктивних стратегічних пропозицій продовжують займати пустопорожні слова і загальні декларації про необхідність змін загалом та намагання латати нашу медичну, наскрізь діряву свитину, якою на сьогодні є діюча система охорони здоров’я, а якщо бути точнішим, то відсутність навіть системи як такої.

Корінь проблеми, я переконаний, знаходиться у відсутності на рівні законодавчого органу держави, - Верховної Ради України та профільного Комітету з питань охорони здоров’я, - будь-якого стратегічного плану розвитку галузі. Хочеться запитати – де концепція та стратегічне, комплексне бачення розвитку системи охорони здоров’я, визначення яких є прямою функцією та обов’язком законодавчої гілки влади? І що ж повинна виконувати виконавча влада в особі МОЗу, коли ВРУ і Комітет не продукують жодних концептуальних рішень? На жаль, саме Комітет став тим найбільшим гальмом в розвитку і змінах у системі, не підтримавши і не запропонувавши за весь період своєї діяльності минулого і теперішнього скликань жодного концептуального законопроекту стосовно охорони здоров’я. Чого, правда, хотіти від такого Комітету, у якому із 12 членів тільки максимум 3-є розбираються в системі охорони здоров’я, а половина взагалі не мають жодного стосунку до медицини. Громадськості хотілося б знати, яким чином та і чи взагалі реалізовуються результати численних парламентських слухань з питань охорони здоров’я? Проаналізуйте, колеги, роздані вам брошури «Нормативно-правові акти з питань охорони здоров’я». Мені вдалося переглянути їх, починаючи з 2003 року, а також проаналізувати всю базу прийнятих законів на сайті ВРУ. З сумом констатую: за 6 останніх років кількість прийнятих законів з основної діяльності у сфері охорони здоров’я - нуль. Скрізь одні доповнення чи то у вигляді коми, чи у вигляді двох слів до законів. Про що говорити, якщо найбільше досягнення Комітету є завалений у повторному третьому читанні у 2003 році проект Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування» та покладений під сукно проект закону «Про лікарське самоврядування». До речі, зупинюся на набившому всім оскомину медичному страхуванні. Попри неодноразові декларативні заяви про необхідність його запровадження, більше року в Комітеті з питань соціальної політики з позитивними висновками знаходяться 3 відповідних законопроекти. І голова Комітету з питань охорони здоров’я на погоджувальних радах, які визначають порядок денний сесій парламенту, всіляко блокує їх внесення на голосування у ВР. Натомість, вкотре Комітет ініціює парламентські слухання, через які намагатиметься в чергове проштовхнути закон про медичне страхування, віддавши його приватним страховим компаніям, по суті виступаючи лобістами цих страхових компаній.

Така законодавча невизначеність породжує невизначеність на виконавчому рівні. Адже Міністерство не повинне та і не може перебирати на себе невластиві йому функції. Так звана опозиція, яка має більшість в Комітеті, протягом останніх 4-х років погрязла в закупівельних розборках з Міністерством, спрямувавши всю свою деструктивну діяльність на знищення Міністерства та Міністра, постійно намагаючись посадити в крісло свого представника виключно для руління бюджетними потоками та закупівлями. Легко добивати того, хто стоїть на колінах. Верховна Рада бюджетом на 2009 рік достатніх коштів системі не виділила, зменшивши % ВВП на охорону здоров’я майже до 3% - найнижчого показника за 10-ліття. А 3% - це, за всіма міжнародними даними, - руйнація системи. Не дивно, що політичними кіллерами виступають два колишніх міністра, – Мінсім’їмолоді і спорту та охорони здоров’я, - люди, які мають величезний особистий досвід особливо у тендерних закупівлях. Вони та ті, хто їх підтримує, намагаються повернути нас у комуністично-ретроградно-гайдаївське минуле. Переконаний, що особливо в теперішній, як ніколи складний час, суспільство потребує очищення від таких діячів. Мій заклик до теперішнього Міністра про персональну відповідальність попередників і теперішньої влади, який я висловлював рік тому на такій же Колегії, залишається надзвичайно актуальним. Безкарність породжує вседозволеність. Щороку рахункова палата, КРУ та інші контролери породжують масу надзвичайно важливих досліджень в системі охорони здоров’я. Реакція Генпрокуратури – нуль. Натомість, колишні очільники медицини, один - в Комітеті всіляко блокує будь-які зміни системи охорони здоров’я і повчає як правильно потрібно проводити закупівлі, а другий, створивши псевдогоромадський союз на вимогу свого чи то литовського, чи то ізраїльського відомого багатьом покровителя, - намагається повернутися, щоб дозволити цьому покровителю знову годувати український народ індійською глиною за європейськими цінами, замість ліків. Як не дивно, до цієї структури приєдналися і частина керівного складу системи охорони здоров’я, деякі ректори, директори інститутів, управлінці поскромніше. Ви що сліпці, чи свідомі співучасники? Невже, у ввірених вам державою закладах, уже немає жодних проблем і ваші співробітники благоденствують? Чи не ви до обіду, як адміністратори, «наїжджаєте» на підлеглих медпрацівників, а після обіду, уже як громадські діячі, обіцяєте підлеглим визволити їх з кабали та рабства? Чи відомо вам таке поняття як конфлікт інтересів, за яким уже давно живе цивілізований світ? Незалежна громадськість просить вас, пане Міністре, звернути на це увагу та ввести поняття конфлікту інтересів у діяльність системи.

До речі, ваша декларація про необхідність розмежування повноважень втілюється надзвичайно повільно. Багато керівників сконцентрували функції і повноту влади в одній особі. Чого вартий приклад одного з директорів інституту, він же права рука керівництва АМН, він же головний позаштатний спеціаліст МОЗу, він же голова профільної асоціації та ще й він же на додачу голова псевдогромадської організації Федерації громадських об’єднань, який дозволяє собі вводити в оману народних депутатів, по суті допомагаючи Комітету вести підкилимну, а часом і відкриту боротьбу з Міністерством. А на засіданнях в МОЗі клянеться вам у вірності. Така концентрація повноважень породжує неконтрольованість системи, місцевих царьків та сірих кардиналів. Чи не сором, що такі люди ще і входять до складу робочої групи з розробки етичного кодексу лікаря, чого він тоді буде вартий? Адже звичайні лікарі все це добре бачать. Яка ж може бути у них довіра до системи?

На жаль, Міністерству поки не вдалося відновити єдиний медичний простір, а цим самим, і керованість системою. Як тільки ви зазіхнули на святая святих, – Академію Медичних Наук, - намагаючись повернути її в лоно системи, тут же отримали від неї псевдонауковий висновок щодо шкідливості щеплення від кору та краснухи, підписаний купою академіків і директорів, більшість з яких цей висновок і не читали. Хіба таке можливе в цивілізованій країні? Переконаний, що організаційні висновки необхідно робити на найвищому державному рівні. Неможливо бути добрим та хорошим з усіма, потрібно і надану владу застосовувати.

Повертаючись до діяльності Громадської Ради, наприкінці мого виступу хочеться подякувати Міністрові за створення умов для нашої діяльності, надання приміщення та намагання прислухатися до думок громадськості. Ми завжди готові допомогти тим, хто визначиться в необхідності структурних реформ. У нас є потенціал, бажання та серйозні напрацювання із залученням міжнародних експертів.

Народ і медики очікують рішучих дій та системних рішень. І справжня громадськість готова завжди у цьому допомогти та підставити своє плече.

ПОСТАВИТИ ЗАПИТАННЯ

vult

 

moz

 

emd 03 01

 

wma
facebook
empty40